Збереження біорізноманіття, створення екомережі та інтегроване управління річковими басейнами посібник для вчителів І громадських природоохоронних організацій кобеньок Г. В., Закорко О. П., Марушевський Г. Б.  icon

Збереження біорізноманіття, створення екомережі та інтегроване управління річковими басейнами посібник для вчителів І громадських природоохоронних організацій кобеньок Г. В., Закорко О. П., Марушевський Г. Б. 






знайти схожі
НазваЗбереження біорізноманіття, створення екомережі та інтегроване управління річковими басейнами посібник для вчителів І громадських природоохоронних організацій кобеньок Г. В., Закорко О. П., Марушевський Г. Б. 
Сторінка14/61
Разместил(а)Закорко О. П
Дата конвертації12.02.2012
Розмір1.01 Mb.
ТипДокументы
1   ...   10   11   12   13   14   15   16   17   ...   61




ЗАНЯТТЯ 4
У 1949 р. Міжнародний союз охо-
рони природи (МСОП) створив
Комісію з виживання видів, відому та-
кож як Комісія з рідкісних і зникаючих
видів. Головною метою своєї діяль-
ності Комісія визначила створення
світового анотованого списку (кадаст-
ру) тварин, яким загрожує зникнення.
Сер Пітер Скотт, голова Комісії з 1963
по 1980 роки, англійський орнітолог і
художник-натураліст, запропонував
назвати цей список Червоною книгою
(Red Data Book), оскільки червоний
колір є символом небезпеки (рис. 4.1).
Перше видання Червоної книги
МСОП з'явилося у 1963 році. Книжка
мала вигляд перекидного календаря,
кожен листок якого міг бути замінений
новим. У двох томах була представле-
на інформація про 211 видів і підвидів
ссавців та 312 видів і підвидів птахів.
Червона книга розсилалася за списком
Рис. 4.1. Малюнки тварин, яким загрожує
державним діячам і відомим вченим.
зникнення, зроблені П. Скоттом. 
Коли з'являлася нова інформація, адре-
сатам надсилалися нові листки замість застарілих.
Червона книга МСОП і Червоні списки МСОП не є юридичними документами, а ма-
ють рекомендаційний характер. Вони охоплюють тваринний і рослинний світ у глобаль-
ному масштабі і містять рекомендації з охорони, адресовані країнам і урядам, на тери-
торії яких для певних видів склалась загрозлива ситуація. 
Червона книга України є основним державним документом, який містить перелік
рідкісних і таких, що перебувають під загрозою зникнення, видів тваринного і рослин-
ного світу в межах території України, її континентального шельфу та виключної (морсь-
кої) економічної зони, а також узагальнені відомості про сучасний стан цих видів тва-
ринного і рослинного світу та заходи щодо їх збереження і відтворення.
Перше видання Черво-
ної книги України вийшло у
1980 році. Воно містило опис
85 видів (підвидів) тварин: 29 —
ссавців, 28 — птахів, 6 плазунів,
4 — земноводних, 128 — комах і
151 виду рослин. До видання
«Червона книга України. Тва-
ринний світ» (1994) було внесе-
но вже 382 види тварин. А ви-
дання «Червона книга України.
Рослинний світ» дає короткий
опис 541 виду рослин.
45

Збереження біорізноманіття
Зелена книга України — офіційний державний документ, в якому зведено відомості
про сучасний стан рідкісних рослинних угруповань, угруповань, які перебувають під за-
грозою зникнення, і типових природних рослинних угруповань, що підлягають охороні.
Зелена книга є основою для розробки охоронних заходів щодо збереження, відтворення
та використання занесених до неї природних рослинних угруповань. Найбільша частка
заповідності припадає на західні та північно-західні області України, де ще збереглися
достатні площі природної рослинності. Найнижчий цей показник в областях з високою
розораністю: Вінницькій, Дніпропетровській, Кіровоградській, Київській. Зелена книга
є унікальним у світовій практиці виданням і представляє собою новий концептуальний
підхід до збереження біорізноманіття, що робить наголос на його ценотичному аспекті. 
В Зеленій книзі представлено 126 рідкісних рослинних угруповань, які склалися в
процесі еволюції і потребують охорони. У ценотичному відношенні серед цих угрупо-
вань: лісових — 51, степових — 26, лучних — 16, водних — 16, болотних — 12, чагар-
никових — 5.
Створення заповідних об'єктів
Важливим елементом охорони біорізноманіття є охоронювані території — території,
на яких заради їхніх природних властивостей природокористування та управління рег-
ламентується спеціальними нормативними актами, які визначають спеціальний режим
природокористування: повне чи часткове, постійне чи тимчасове обмеження людської
діяльності, а в окремих випадках — проведення відновлювальних заходів.
Завдання, які вирішуються при створенні заповідних об'єктів:
Збереження на Землі дикої природи. Дика природа зародилась, існує та розвивається
незалежно від нас. Вона цінна сама по собі. Це вже є достатнім мотивом для того,
щоб надати можливість природі існувати за своїми власними законами на заповідних
територіях. Ділянки, де збереглись природні комплекси, з екоцентричної точки зору
мають самодостатню цінність і заслуговують на збереження.
Збереження природних екосистем. Природні екосистеми здатні до самовідтворення
і ця їхня властивість компенсує нестабільність штучних екосистем і уможливлює
тривалу господарську діяльність людини, пов'язану з експлуатацією природи. Однак,
здатність природних екосистем до самовідновлення не безмежна. Надмірне антропо-
генне навантаження викликає їх руйнування. Тому збереження природних екосистем
необхідне для підтримання можливості тривалого природокористування, стабільно-
го розвитку людського суспільства.
Збереження малочисельних популяцій окремих видів рослин і тварин. Підтримання
загальної чисельності й ареалу видів, структури їх популяцій на заповідних тери-
торіях є одним з головних методів збереження видів, в тому числі тих, які потрапили
до Червоних книг. 
Збереження генетичного різноманіття. Природні заповідні території повинні вико-
нувати роль банку генофонду, тому що тривалий і стабільний розвиток біосфери в
майбутньому залежить від збереження всього генетичного різноманіття планети.
Заповідник, розташований на Галапагоських островах, зберіг до наших часів
унікальну острівну фауну. До ендемічних місцевих видів належать 7 видів морських ігу-
ан, 1 — наземна ігуана, 14 — гігантських сухопутних черепах, 2 — тюленів, 2 — кажанів,
3 — пацюків, 28 — наземних птахів тощо. На островах гніздяться більше 750 тис. морсь-
ких птахів. 
46





ЗАНЯТТЯ 4
Створення нових і збереження старих заповідних територій — завдання, надзвичай-
но важливе для України. Адже орні землі складають майже 78% території сільськогос-
подарських угідь та 56% від загальної території держави. Природних екосистем, що збе-
режені на теперішніх 5% площ, явно недостатньо для забезпечення збалансованого при-
родокористування. Світовий досвід підказує, що зберегти екосистему значно дешевше,
ніж відновлювати її після руйнування. 
Значною мірою вирішенню завдань збереження біологічного та ландшафтного різно-
маніття сприяла розробка та затвердження Верховною Радою України у 1994 р. «Програ-
ми перспективного розвитку заповідної справи в Україні». У ній було визначено стра-
тегію розвитку цього важливого напрямку природоохоронної діяльності, наукові, пра-
вові, організаційні, фінансові та матеріально-технічні засоби її реалізації. Закон «Про
природно-заповідний фонд України» (1992) дає класифікацію територій та об'єктів при-
родно-заповідного фонду і виділяє окремо природні території та об'єкти і штучно ство-
рені комплекси. До першої групи належать: природний заповідник, біосферний за-
повідник, національний природний парк, регіональний ландшафтний парк, заказник,
пам'ятка природи, заповідне урочище. До другої групи належать: ботанічний сад, денд-
рологічний парк, зоологічний парк, парк-пам'ятка садово-паркового мистецтва.
Міжнародне співробітництво в питаннях збереження біорізноманіття
Природні ресурси, якими володіє та чи інша країна, рідко знаходяться в межах кор-
донів цієї країни. Зокрема, біорізноманіття завжди має регіональний характер, а в дея-
ких питаннях — глобальний. Великомасштабні екологічні та біогеографічні зміни спо-
нукають до міжнародного співробітництва у сфері природоохоронної діяльності. 
Першою міжнародною угодою зі збереження біорізноманіття можна вважати Міжна-
родну конвенцію з охорони птахів, яка була підписана низкою країн у 1902 р. в Парижі.
У 1948 р. був утворений Міжнародний союз охорони природи, а в 1949 р. — спеціальна
громадська Комісія з рідкісних видів. Зараз існує кілька груп організацій, які займають-
ся питаннями охорони довкілля. По-перше — це організації системи ООН (ЮНЕП,
ЮНЕСКО), по-друге — це різноманітні міжурядові та неурядові організації (МСОП,
Фонд дикої природи, Грінпіс), по-третє — наукові та учбові заклади, які займаються
дослідженням окремих проблем.
У 1982 р. Генеральна Асамблея ООН прийняла Всесвітню хартію охорони природи,
де проголошено, що основні природні процеси не повинні порушуватися, що генофонд
живих істот та їхня життєдіяльність не повинні ставитися під загрозу, що чисельність
популяцій усіх форм життя повинна зберігатися на рівні, достатньому для їхнього вижи-
вання. У цьому документі вперше на міжнародному рівні була проголошена
відповідальність людини за стан природи.
Запровадженні в дію за останні десятиліття міжнародні конвенції і угоди забезпечують: 
— міжнародне правове поле, розбудову національного природоохоронного 
законодавства відповідно до міжнародного;
— координацію робіт та обмін інформацією на міжнародному рівні;
— міжнародний механізм фінансування природоохоронної діяльності.
47
1   ...   10   11   12   13   14   15   16   17   ...   61

Ваша оцінка цього документа буде першою.
Ваша оцінка:

Схожі:

Збереження біорізноманіття, створення екомережі та інтегроване управління річковими басейнами посібник для вчителів І громадських природоохоронних організацій кобеньок Г. В., Закорко О. П., Марушевський Г. Б.  iconАкадемія управління персоналом
...

Збереження біорізноманіття, створення екомережі та інтегроване управління річковими басейнами посібник для вчителів І громадських природоохоронних організацій кобеньок Г. В., Закорко О. П., Марушевський Г. Б.  iconАкадемія управління персоналом
...

Збереження біорізноманіття, створення екомережі та інтегроване управління річковими басейнами посібник для вчителів І громадських природоохоронних організацій кобеньок Г. В., Закорко О. П., Марушевський Г. Б.  iconО. В. Ілліна. Культура мовлення майбутніх вчителів як передумова оволодіння ними педагогічними організаторськими 

Збереження біорізноманіття, створення екомережі та інтегроване управління річковими басейнами посібник для вчителів І громадських природоохоронних організацій кобеньок Г. В., Закорко О. П., Марушевський Г. Б.  iconНавчально-методичний посібник   для тренерів
Видання навчально-методичного посібника здійснено в рамках проекту  Кожен має право 

Збереження біорізноманіття, створення екомережі та інтегроване управління річковими басейнами посібник для вчителів І громадських природоохоронних організацій кобеньок Г. В., Закорко О. П., Марушевський Г. Б.  iconФілософія:  Навчальний  посібник   для  студентів  2  курсу  фпо  і 
...

Збереження біорізноманіття, створення екомережі та інтегроване управління річковими басейнами посібник для вчителів І громадських природоохоронних організацій кобеньок Г. В., Закорко О. П., Марушевський Г. Б.  iconРекомендовано Міністерством освіти І науки України як навчальний посібник для студентів вищих на- вчальних закладів (лист №4/18-г-2151 від 04. 12. 07)
Т. Асламова, Т. Бакка, В. Бортніков, Т. Гінєтова, Л. Дух, О. Желіба, В. Кононенко, 

Збереження біорізноманіття, створення екомережі та інтегроване управління річковими басейнами посібник для вчителів І громадських природоохоронних організацій кобеньок Г. В., Закорко О. П., Марушевський Г. Б.  iconРаїнська мова професійного спілкування рекомендовано Міністерством освіти І науки України як навчальний посібник для студентів вищих навчальних закладів Київ "Каравела" 2005
Кандидат філологічних наук, старший науковий співробітник відділу української мови Інституту українознавства ім. І. Крип'якевича

Збереження біорізноманіття, створення екомережі та інтегроване управління річковими басейнами посібник для вчителів І громадських природоохоронних організацій кобеньок Г. В., Закорко О. П., Марушевський Г. Б.  iconСекція  Інноваційна політика, управління, законодавче регулювання інноваційної  діяльності: досвід та сучасна практика   10 
Секція  Інноваційна політика, управління, законодавче регулювання інноваційної 

Збереження біорізноманіття, створення екомережі та інтегроване управління річковими басейнами посібник для вчителів І громадських природоохоронних організацій кобеньок Г. В., Закорко О. П., Марушевський Г. Б.  icon  особливості розвитку європейської банківської системи    У 
У статті розглядаються основні аспекти створення європейської банківської системи. Розкрито об'єктивні пе

Збереження біорізноманіття, створення екомережі та інтегроване управління річковими басейнами посібник для вчителів І громадських природоохоронних організацій кобеньок Г. В., Закорко О. П., Марушевський Г. Б.  iconАкадемія управління персоналом

Додайте кнопку на своєму сайті:
Документы


База даних захищена авторським правом ©exdat 2000-2011
звернутися до адміністрації
Документы | Документи | Documents
Документи