МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАІНИ
ХАРКІВСЬКА НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ МІСЬКОГО ГОСПОДАРСТВА
МЕТОДИЧНІ ВКАЗІВКИ
ДО САМОСТІЙНОЇ РОБОТИ З КУРСУ
«АРХІТЕКТУРНІ КОНСТРУКЦІЇ»
(для студентів 2 курсу денної форми навчання спец. 6120100 –
«Містобудування» напряму 1201 – «Архітектура»)
Харків – ХНАМГ – 2008
Методичні вказівки до самостійної роботи з курсу «Архітектурні конструкції»
(для студентів 2 курсу денної форми навчання спеціальності 6.120100 –
«Містобудування» напряму 1201 – «Архітектура»). / Укл.: Дрьомова Л.В. –
Харків: ХНАМГ, 2008. – 80 с.
Укладач: Л.В.Дрьомова
Рецензент: Ю.В.Жмурко
Рекомендовано кафедрою архітектурного моніторингу міського середовища,
протокол № 2 від 29.08.2008 р.
2
ЗМІСТ
ВСТУП……………………………………………………………………………….3
1. Мета і задачі дисципліни «Архітектурні конструкції»…………………………7
1.1. Завдання при вивченні дисципліни……………………………………………7
1.2. Розподіл обсягу самостійної роботи студента………………………………..7
1.3. Зміст лекційного курсу…………………………………………………………7
1.4. Склад самостійної роботи…………………………………………………….10
2. Історичні типи конструктивних систем………………………………………..11
2.1. Архітектура та архітектурні конструкції Давнього Єгипту………………...11
2.2. Архітектура Давньої Греції…………………………………………………...13
2.2.1. Антична стоєчно-балкова система …………………………………………15
2.3. Архітектурні конструкції Древнього Риму…………………………………..20
3. Архітектура московської держави XIV-XVII ст………………………………24
3.1. Будівельні прийоми та тектоніка російської архітектури XIV-XVII ст……24
4. Архітектурні конструкції Візантії………………………………………………31
5. Архітектурні конструкції в Середньовічній Європі…………………………..33
5.1. Романська архітектура………………………………………………………...35
5.2. Архітектура готики…………………………………………………………….36
6. Основи архітектури громадських будівель. Загальні відомості про громадські
будівлі……………………………………………………………………………….40
6.1. Конструктивні елементи будівель……………………………………………41
6.2. Класифікація будівель та їх конструктивні схеми………………………….43
6.3. Вимоги , що пред′являються до будівель……………………………….47
6.4. Поняття про індустріалізацію, типізацію, уніфікакацію і стандартизацію в
будівництві………………………………………………………………………….50
6.5. Єдина модульна система. Правила прив′язки конструктивних елементів
будівель до розбивочних осей…………………………………………………….52
6.6. Основи будівельної фізики …………………………………………………..55
6.7. Теплоізоляція захищаючих конструкцій…………………………………….55
7. Перекриття………………………………………………………………………56
8. Площинні та просторові конструкції. Несущі системи активні за формою.
Несущі системи активні по поверхні……………………………………………..64
9. Розвиток будівельної науки та техніки……………………………………......69
10. Розподіл тем по семестрам……………………………………………………75
3
11. Вказівки до самостійної роботи. Приклади виконання……………………76
11.1. Вказівки до виконання графічних робіт по самостійній роботі………..76
11.2.
Вказівки
до
виконання
реферату
з
самостійної
роботи………………………………………………………………………………
11.3. Приклади виконання графічних робот…………………………………….77
11.3.1. Приклади оформлення альбому…………………………………………..
Рекомендована літератури……………………………………………………….79
4
ВСТУП
АРХІТЕКТУРА – досить складне і багатобічне явище. Насамперед це
матеріальне середовище у виді різного роду будівель, споруд та їх комплексів,
що призначені для задоволення практичних потреб людини. Разом з тим
архітектура є особливим мистецтвом, здатним виражати великі суспільні ідеї та
доставляти людям естетичну насолоду.
Слово «архітектор» походить від давньогрецького «архітектон», що
означає головний будівельник.
На кожнім етапі історії розвитку людського суспільства архітектура
розвивалася в залежності від матеріальних, соціальних та кліматичних умов, а
також у прямому зв'язку з національними особливостями побуту і художніми
традиціями, які високо цінуються всіма народами.
Функціональна сторона будівель (рівень зручностей) та їх естетична
форма в архітектурі знаходяться в тісному взаємозв'язку між собою,
відбиваючи призначення будівель, їх соціальну функцію та містобудівну роль у
системі забудови. Іншими словами, в архітектурних спорудах повинні
сполучатися сучасні для даного періоду часу функціональні та художні вимоги.
Функціональна сторона архітектури залежить від призначення будівель,
економічних можливостей та рівня розвитку будівельної техніки. Художня ж
сторона архітектури як мистецтва, що є однієї з форм суспільної свідомості,
образно відбиває світогляд, визначенний значною частиною суспільства.
Таким чином, архітектура являє собою гармонічну єдність матеріальних
благ та мистецтва.
Функціональні, інженерно-конструктивні, естетичні та економічні вимоги
пред'являються до архітектури з древніх часів. Так, ще дві тисячі років тому
давньоримський теоретик Ветрувій відзначав, що архітектурні споруди повинні
володіти трьома якостями:
користю, міцністю та красою.
Ці три головних вимоги враховувалися зодчими Древньої Греції, Рима,
художниками епохи Відродження й ін.
У 16 в. італійський архітектор Палладіо писав: ' У кожній будівлі повинні
бути дотримані три речі, без яких жодний будинок не може заслужити
схвалення: це користь, або зручність, довговічність і краса, тому що не
можливо було б назвати зроблений будинок хоча б і корисним, але
недовговічним, так само як і такий, котрий служить довго, але незручно, або ж
те, що має одне й інше, але позбавлені всякої принадності» (Палладіо А.,
Чотири книги про архітектуру. М., 1936, с.14).
У відповідності зі сказаним, у процесі проектування будівлі необхідно
враховувати наступні основні вимоги:
а) функціональні, задовольняючи практичним потребам;
б) містобудівні – виявлення в архітектурі будинку його ролі з
урахуванням навколишньої забудови і всієї містобудівної ситуації;
5
в) конструктивні й економічні – добір відповідних будівельних конст-
рукцій, матеріалів і розмірів будинку;
г) художні, сутність яких полягає не тільки в гармонічному сполученні
об'ємних просторових елементів будинку, але й у досягненні великої художньої
виразності. Художні вимоги відносяться рівною мірою як до зовнішнього
вигляду будинку у цілому, так і до його внутрішнього простору і приміщень.
При роботі над художньою композицією будівель використовують різні
художні прийоми і формотворні засоби. До них відноситься в першу чергу
тектоніка.
ТЕКТОНІКА – це художнє вираження структурних закономірностей,
властивих конструкції будівлі. Вони виявляються у взаємозв'язку і
взаємовираженню несущих і несомих частин (тобто в ' роботі' конструкцій), у
формі будівлі, що роблять наочними статичні зусилля конструкцій. Крім того,
тектоніка проявляється в пропорційному ладі, що підкреслює співвідношення
несомих та несущих частин.
Тектоніка як вираження стійкості світу – це один з найбільш важливих
образів, закладених у людині на рівні архетипу. Він базується на природному
бажанні людини відчути впевненість у стабільності, непорушності світу, а,
отже, соціуму, будинку і т.д. Так, грецький ордер, як неперевершений приклад
розуміння роботи конструкції, відбиває цей архетип повною мірою. У ньому
засобами тектоніки передані міфологічні уявлення греків про стійкість
Космосу.
Порушення тектоніки, створення атектонічних конструкцій породжує
психологічну напругу. Такі приклади дає, наприклад, архітектура арабських
країн, постмодернізму й ін
Найдавніші тектонічні схеми виражалися у космогонічних уявленнях,
закріплених у міфах. Так, архаїчна грецька міфологія дала приклад конструкції
світу, де головним тектонічним стрижнем – світовою опорою – є гора Етна, під
якою лежить придавлений нею Тифон. Другим варіантом світової опори є
Світове древо – міфологічний образ германо–скандинавських, слов'янських та
інших міфів.
Рис. 1. Мегалітичні споруди епохи
первообщинного строю: 1 – менгир;
2 – дольмен; 3 - кромлех
6
|
